Ярослав Сойніков: Єдині стандарти – це не українське ноу-хау

28 січ.
2019
Ярослав Сойніков: Єдині стандарти – це не українське ноу-хау

Розкажіть, чому на вашу думку потрібно запроваджувати єдиний фітнес-стандарт?

Єдині стандарти потрібні найперше для того, аби люди розуміли, що таке фітнес, а чим він не є. Тобто йдеться про формування у споживача певної фітнес-культури. Це дуже важливо, адже сьогодні на ринку фітнес-індустрії все дуже заплутано. У фітнес залучена величезна кількість людей, але дуже маленька частина із них справді розуміють, що таке фітнес.

Крім того, наслідком неконтрольованості ринку є не лише чимало травм та розчарувань, але й виникнення цілої когорти непрофесійних тренерів, які не розуміють, що саме їм потрібно робити, водночас немає когось, хто б їм усе це пояснив. Тому тут у нас повний хаос. Я весь час з цим зустрічаюсь, тому що зараз активно займаюсь рекрутингом. У молодого покоління тренерів, яких залучили великі мережеві клуби одразу після інституту, або й взагалі без жодного навчання в інституті часто не має жодного уявлення, що таке фітнес. Вони знають як виглядає штанга і як робити ту чи іншу вправу, але не розуміють навіщо. Такі тренери втрачають клієнтів і шанси на успіх. Такі непрофесійні тренери несуть певну загрозу для клієнтів. Це як уявити лікаря, що замість того, щоб лікувати просто на автоматі виписує якісь ліки і свято вірить в те, що так і потрібно робити. Проте, оскільки на ринку не вистачає професіоналів, то ці псевдо-тренери все рівно є затребуваними і формується такий паралельний всесвіт, де наче і стандартів немає, ніхто не розуміє, що робити, але послуги все рівно «продаються» і, в результаті бізнес-модель працює успішно.

Проте, єдині стандарти потрібні і я вважаю, що таких сертифікуючих організацій має бути небагато. Тут повинні зібратися гравці ринку і вирішити за якими стандартами ми будемо далі рухатися, і що будемо вважати правильним. За таких умов можливо сформувати єдиний підхід до стандартів, в тому числі і у споживача. При цьому на мою думку, тут споживач набагато важливіший, ніж тренер, який ці послуги надає. Людина зможе прийти в будь-який клуб і в кожного тренера буде однакове уявлення, що таке фітнес, яким він має бути, а чого бути не повинно.

Зараз є проект УТРо, що є прототипом якоїсь незалежної сертифікаційної компанії, при формуванні якої були залучені представники шкіл, бізнесу і великі гравці ринку. Сертифікація дає мені можливість, як роботодавцю зрозуміти чи я маю справу з професіоналом чи з людиною, яка просто назвала себе тренером і прийшла влаштовуватись на роботу. Однак, УТРо – це дуже маленька організація і там у реєстрі дуже мало людей, але якщо я вже і беру на роботу людину без сертифікації, то ставлю їй вимогу сертифікацію все-таки пройти.

Єдині стандарти – це не українське ноу-хау. У світі є декілька організацій, які займаються незалежною сертифікацією і оцінкою фітнес-професіоналів. Такі організації працюють на багатьох континентах. Тут не потрібно винаходити велосипед, а потрібно інтегруватися у європейську систему стандартів і навчання у фітнес-індустрії. Тоді у нас з’явиться повноцінна професія фітнес-тренера, а поки її нема, фітнес-тренером може назвати себе будь-яка людина і те, що відбувається сьогодні дуже сумно. В Україні культура фітнесу зараз на початковому рівні. Переважна більшість людей приходить у фітнес-клуб для того, щоб схуднути чи накачатися, відпрацювати калорії, це якесь потурання власним комплексам. Фітнес-індустрія має шанси на розвиток тільки тоді, коли ми донесемо до споживачів, що фітнес – це спосіб життя і така сама необхідність, як гігієнічні процедури. Фітнес потрібен для повноцінного, довгого і щасливого життя.

Ярослав СОЙНІКОВ: тренер, викладач, майстер тренер TRX, і Life Fitness Academy співзасновник мережі фітнес-студій HIITWORKS